NoName #6

Скадовськ. Джарилгацька затока.

Читати далі...

Ранковий спокій

Скадовськ. Джарилгацька затока.
За фотографіями приходилося вставати о 5 ранку, ще до сходу сонця, і мерщій гнати на пляж. В ту пору море надзвичайно спокійне. Пляжі практично безлюдні, за винятком декількох постійних місцевих бабульок, які ще до мого приходу завершували своє ранкове купання і сиділи насолоджуючись морським спокоєм.

Читати далі...

Вечірні кольори

З літнього відпочинку на Чорному морі. Скадовськ, Джарилгацька затока.

Читати далі...

NoName #5

ПС
Нельотна погода на пляжі. Читати далі...

Мухомор

В архіві відкопав цілу купу цьогорічних світлин з моря. Через відсутність свіжих, буду потрохи витягувати на показ. Читати далі...

Полювання на пернатих

Будучи влітку на морі, мені трапилася нагода вполювати декілька чайок. Як виявилося - це не так просто як здається. Тренувальні постріли нічим не радували. Тому прийшлося деякий час спостерігати за ними, вивчаючи їхні повадки і вичікувати нагоду плідно постріляти.

Моє терпіння було винагороджене, нагода таки трапилася. Пливучи на теплоході, помітив, що за нами прилаштувалося ціле стадо отих літаючих. І за 30 хв. подорожі мав змогу настрілятися досхочу. Стріляв і одиночними і серіями, і з ручними налаштуваннями, і з заздалегідь налаштованим прицілом, і звісно в небо. І таки вдалося вполювати декілька штук "на подушку" і то тільки завдяки тому, що чайки чудово тримали дистанцію і висоту польоту.

Щоправда ефективність полювання була надзвичайно низька. Мною було здійснено більш ніж 300 пострілів, а в результаті тільки декілька вдало підстрілених тушок. Багатьом вдалося уникнути прямого попадання, ще більша кількість була поранена і тільки одиниці було мітко вражені . Але мушу зізнатися, що були непоодинокі випадки коли під мої кулі потрапляли такі ж недолугі мисливці як і я (щоправда з іще гіршими маузерами).

Впольовані трофеї під катом.

ПС
Асоціації відбудовуємо самотужки, ігноруючи садистські образи солодко "намальовані" в голові :)
В результаті експерименту жодне створіння не постраждало, ба навіть їм було спонсоровано весь запас наявних хлібобулочних виробів.

Читати далі...

NoName #4

Зараз морози замінить снігова каша і болото. А я хочу кольорового і теплого літа!

Читати далі...

На гору Кукул

І ще один фотозвіт з весняної подорожі Карпатами.

Маршрут походу: с.Ворохта - г.Кичера - г.Кукул - с.Воронєнка.

На цей раз в гори вибралися серед ночі потягом Івано-Франківськ - Рахів, тому вже о 5 годині були у Ворохті. В селі вже починало світати, але гуцули ще спали.

Перше що цікаве потрапило на очі - стратегічний об'єкт - міст через р.Прут. Багато не фотографував, оскільки побоювався що "дядько з автоматом" не спить і тільки й чекає щоб відібрати у туристів фотоапарати :) Як виявилося, він спав, і напевне біля жінки, бо постова будка була порожня.
  На передньому плані старий не діючий, ще австрійський міст.

Навколишні гори ще в ранкових туманах.

Дорога йшла через село поступово піднімаючись в верх.

Через дві години ми нарешті залишили позаду останні хати і занурилися у свіжу зелень лісу.

Далі була довга дорога і бездоріжжя в напрямку мети. Декілька раз губили стежку і пробиралися хащами в пошуках останньої.

Близько 10:00 вийшли на східну сторону полонини Кукул.

 Прикро, але на жодній полонині, через які ми пройшли в той день, не пасли худобу. Всі пастуші споруди занепадають (якою ж нас тоді бринзою годують?).

З хребта полонин Кукул відкрився чудовий краєвид на засніжений Чорногірський хребет.

А ось і ціль нашої мандрівки - Гора Кукул 1539 м.

По хребту рухатися вже набагато легше і тому перехід на вершину і назад багато часу не займає.

На західній стороні полонини Кукул знаходиться ціле пастуше містечко.

Вид на полонини Кукул та Григорянка з вершини гори Кукул.

На хребті ще місцями можна було зустріти сніг, довкола якого цвіли крокуси.

Потім був довгий поступовий спуск по хребту у напрямку с. Воронєнка

В "низи" весна приходить скоріше і тут все набагато зеленіше ніж на хребті.

Близько 16:00 ми вже, в очікуванні потяга, попивали пиво на станції Воронєка.

Находилися добряче, але воно було того варте!
Читати далі...