Лісові старожили

Читати далі...

На гору Кукул

І ще один фотозвіт з весняної подорожі Карпатами.

Маршрут походу: с.Ворохта - г.Кичера - г.Кукул - с.Воронєнка.

На цей раз в гори вибралися серед ночі потягом Івано-Франківськ - Рахів, тому вже о 5 годині були у Ворохті. В селі вже починало світати, але гуцули ще спали.

Перше що цікаве потрапило на очі - стратегічний об'єкт - міст через р.Прут. Багато не фотографував, оскільки побоювався що "дядько з автоматом" не спить і тільки й чекає щоб відібрати у туристів фотоапарати :) Як виявилося, він спав, і напевне біля жінки, бо постова будка була порожня.
  На передньому плані старий не діючий, ще австрійський міст.

Навколишні гори ще в ранкових туманах.

Дорога йшла через село поступово піднімаючись в верх.

Через дві години ми нарешті залишили позаду останні хати і занурилися у свіжу зелень лісу.

Далі була довга дорога і бездоріжжя в напрямку мети. Декілька раз губили стежку і пробиралися хащами в пошуках останньої.

Близько 10:00 вийшли на східну сторону полонини Кукул.

 Прикро, але на жодній полонині, через які ми пройшли в той день, не пасли худобу. Всі пастуші споруди занепадають (якою ж нас тоді бринзою годують?).

З хребта полонин Кукул відкрився чудовий краєвид на засніжений Чорногірський хребет.

А ось і ціль нашої мандрівки - Гора Кукул 1539 м.

По хребту рухатися вже набагато легше і тому перехід на вершину і назад багато часу не займає.

На західній стороні полонини Кукул знаходиться ціле пастуше містечко.

Вид на полонини Кукул та Григорянка з вершини гори Кукул.

На хребті ще місцями можна було зустріти сніг, довкола якого цвіли крокуси.

Потім був довгий поступовий спуск по хребту у напрямку с. Воронєнка

В "низи" весна приходить скоріше і тут все набагато зеленіше ніж на хребті.

Близько 16:00 ми вже, в очікуванні потяга, попивали пиво на станції Воронєка.

Находилися добряче, але воно було того варте!
Читати далі...

Гора Синячка

Короткий фотозвіт з весняної подорожі на гору Синячка.

Це був одноденний піший похід за маршрутом Дора - г.Синячка - Делятин  довжиною приблизно 25-30 км.  Маршрут позначений синім пунктиром.

У Дору добралися маршруткою і вже у 8:00 годині почали підйом на хребет. Більш ніж через годину ми нарешті видерлися на хребет, звідки відкрився чудовий краєвид у напрямку Горган. Незважаючи на кінець квітня - Горгани ще в снігу.

Далі по хребту відкриваються чудові пейзажі.

З гори Погар відкривається вид на Синячку.

По мірі наближення до Синячки всі частіше зустрічаємо сніг.

Близько 12:00 ми підійшли до підйому на Синячку. Але на саму вершину вирішили не дертися. Стежка пролягала між камінням повністю засипаним снігом. І робити підйом на 200 метрів а потім спуск, не знаючи що там під снігом, було небезпечно. Тому саму вершину оминули чудовою траверсною дорогою.

Обійшовши вершину з заходу ми вийшли на полонину Лазок. На самій полонині встановлений хрест

Від хреста відкривається чудові панорами.

Поруч на полонині розташована нафтобаза Укрнафти.

Пообідавши, розпочали рух у зворотньому напрямку по паралельному хребті.

Останній погляд на вершину, на яку так і не вдалося піднятися.

Далі вже прийшлося рухатися по ґрунтово-нафтовій дорозі обкатаній вантажівками Укрнафти. Вся дорога облита нафтою, обабіч місцями стоять справжні нафтові озерця. Але то не дивно, адже далі нам почали все частіше траплятися нафтокачки.

 А навколо нафтокачок вся земля аж чорна від тих проливів нафти. І основне що жодна нафтокачка не працювала.
  Прикро що у нашій державі так безнаказано можна загадити Карпати.

Далі нашою метою було вийти на Білу Скелю в урочищі Пірс Дора - місце паломництва скелелазів, але пропустивши поворот о 17:00 ми вийшли у Делятині.

Читати далі...