І ще один фотозвіт з весняної подорожі Карпатами.
Маршрут походу: с.Ворохта - г.Кичера - г.Кукул - с.Воронєнка.
На цей раз в гори вибралися серед ночі потягом Івано-Франківськ - Рахів, тому вже о 5 годині були у Ворохті. В селі вже починало світати, але гуцули ще спали.
Перше що цікаве потрапило на очі - стратегічний об'єкт - міст через р.Прут. Багато не фотографував, оскільки побоювався що "дядько з автоматом" не спить і тільки й чекає щоб відібрати у туристів фотоапарати :) Як виявилося, він спав, і напевне біля жінки, бо постова будка була порожня.
На передньому плані старий не діючий, ще австрійський міст.
Навколишні гори ще в ранкових туманах.
Дорога йшла через село поступово піднімаючись в верх.
Через дві години ми нарешті залишили позаду останні хати і занурилися у свіжу зелень лісу.
Далі була довга дорога і бездоріжжя в напрямку мети. Декілька раз губили стежку і пробиралися хащами в пошуках останньої.
Близько 10:00 вийшли на східну сторону полонини Кукул.
Прикро, але на жодній полонині, через які ми пройшли в той день, не пасли худобу. Всі пастуші споруди занепадають (якою ж нас тоді бринзою годують?).
З хребта полонин Кукул відкрився чудовий краєвид на засніжений Чорногірський хребет.
А ось і ціль нашої мандрівки - Гора Кукул 1539 м.
По хребту рухатися вже набагато легше і тому перехід на вершину і назад багато часу не займає.
На західній стороні полонини Кукул знаходиться ціле пастуше містечко.
Вид на полонини Кукул та Григорянка з вершини гори Кукул.
На хребті ще місцями можна було зустріти сніг, довкола якого цвіли крокуси.
Потім був довгий поступовий спуск по хребту у напрямку с. Воронєнка
В "низи" весна приходить скоріше і тут все набагато зеленіше ніж на хребті.
Близько 16:00 ми вже, в очікуванні потяга, попивали пиво на станції Воронєка.
Находилися добряче, але воно було того варте!
3 коментарі:
щось світлини не вразили... окрім однієї чи двох приємних. давай ще =)
Пошукаю що ще є. Тепер, через деякий час, зможу по іншому глянути на фотки і може віднайду цікаве.
А трека нет?
Дописати коментар