На гору Кукул

І ще один фотозвіт з весняної подорожі Карпатами.

Маршрут походу: с.Ворохта - г.Кичера - г.Кукул - с.Воронєнка.

На цей раз в гори вибралися серед ночі потягом Івано-Франківськ - Рахів, тому вже о 5 годині були у Ворохті. В селі вже починало світати, але гуцули ще спали.

Перше що цікаве потрапило на очі - стратегічний об'єкт - міст через р.Прут. Багато не фотографував, оскільки побоювався що "дядько з автоматом" не спить і тільки й чекає щоб відібрати у туристів фотоапарати :) Як виявилося, він спав, і напевне біля жінки, бо постова будка була порожня.
  На передньому плані старий не діючий, ще австрійський міст.

Навколишні гори ще в ранкових туманах.

Дорога йшла через село поступово піднімаючись в верх.

Через дві години ми нарешті залишили позаду останні хати і занурилися у свіжу зелень лісу.

Далі була довга дорога і бездоріжжя в напрямку мети. Декілька раз губили стежку і пробиралися хащами в пошуках останньої.

Близько 10:00 вийшли на східну сторону полонини Кукул.

 Прикро, але на жодній полонині, через які ми пройшли в той день, не пасли худобу. Всі пастуші споруди занепадають (якою ж нас тоді бринзою годують?).

З хребта полонин Кукул відкрився чудовий краєвид на засніжений Чорногірський хребет.

А ось і ціль нашої мандрівки - Гора Кукул 1539 м.

По хребту рухатися вже набагато легше і тому перехід на вершину і назад багато часу не займає.

На західній стороні полонини Кукул знаходиться ціле пастуше містечко.

Вид на полонини Кукул та Григорянка з вершини гори Кукул.

На хребті ще місцями можна було зустріти сніг, довкола якого цвіли крокуси.

Потім був довгий поступовий спуск по хребту у напрямку с. Воронєнка

В "низи" весна приходить скоріше і тут все набагато зеленіше ніж на хребті.

Близько 16:00 ми вже, в очікуванні потяга, попивали пиво на станції Воронєка.

Находилися добряче, але воно було того варте!