Будучи влітку на морі, мені трапилася нагода вполювати декілька чайок. Як виявилося - це не так просто як здається. Тренувальні постріли нічим не радували. Тому прийшлося деякий час спостерігати за ними, вивчаючи їхні повадки і вичікувати нагоду плідно постріляти.
Моє терпіння було винагороджене, нагода таки трапилася. Пливучи на теплоході, помітив, що за нами прилаштувалося ціле стадо отих літаючих. І за 30 хв. подорожі мав змогу настрілятися досхочу. Стріляв і одиночними і серіями, і з ручними налаштуваннями, і з заздалегідь налаштованим прицілом, і звісно в небо. І таки вдалося вполювати декілька штук "на подушку" і то тільки завдяки тому, що чайки чудово тримали дистанцію і висоту польоту.
Щоправда ефективність полювання була надзвичайно низька. Мною було здійснено більш ніж 300 пострілів, а в результаті тільки декілька вдало підстрілених тушок. Багатьом вдалося уникнути прямого попадання, ще більша кількість була поранена і тільки одиниці було мітко вражені . Але мушу зізнатися, що були непоодинокі випадки коли під мої кулі потрапляли такі ж недолугі мисливці як і я (щоправда з іще гіршими маузерами).
Впольовані трофеї під катом.
ПС
Асоціації відбудовуємо самотужки, ігноруючи садистські образи солодко "намальовані" в голові :)
В результаті експерименту жодне створіння не постраждало, ба навіть їм було спонсоровано весь запас наявних хлібобулочних виробів.
26 грудня 2009 р.
Полювання на пернатих
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
2 коментарі:
Гарні фото. 300 спрацювань ресурсу маузера витрачено не даремно :)
Четверта та передостання — найкращі, як на мене.
Добре.
В будь-якому фотополюванні треба придивлятись до повадок здобичі. Так що все правильно.
Дописати коментар